Як сумлінний архівіст передивляюсь періодично новини на порталі головного архівного органу країни. Треба віддати належне відповідальним за наповнення сайту, він може слугувати взірцем багатьом подібним держорганам, хоча, загалом до статусу "юзер-френдлі" (зручний у використанні) йому ще дуже далеко, як на мене. Один розділ сайту, про який і піде мова, вводить в неабиякий ступор.
Маю на увазі "Виставки он-лайн" з підбірками документів про окремих осіб, ювілярів. Розділ сам по собі чудовий, необхідний, це хоч і малесенький, але крок на шляху до удоступнення архівної інформації. Мою увагу привертає кожний раз підбірки фото з Центрального державного архіву кінофотофоно архіву, але в результаті отримую лише роздратування. Всі фото представлені лише в мініатюрах 3х5 см, з назвою та вихідними даними. Жодних важелів аби збільшити зображення на сайті немає. Хіба що самому збільшити масштаб всієї сторінки у Віндоуз , але ж це не вихід. Цікава причина такої міжвидової дискримінації: документи роздивитися більш менш можна (хоча, не завжди), а фото - зась. Чи то так архів-власник пильнує за недопущенням використання фото прийнятного розміру у інтернет-просторі, змі, чи то ...хм, мої версії скінчились. Щоб не бути голослівною, роздивляючись порошину в чужому оці, вирішила подивитись як виглядають онлайн виставки чи то сховища світлин на які можна потрапити зі стартових сторінок архівних порталів перших-ліпших країн, що спали на думку. Вибір пав на Францію, Німеччину, Польщу.
Маю на увазі "Виставки он-лайн" з підбірками документів про окремих осіб, ювілярів. Розділ сам по собі чудовий, необхідний, це хоч і малесенький, але крок на шляху до удоступнення архівної інформації. Мою увагу привертає кожний раз підбірки фото з Центрального державного архіву кінофотофоно архіву, але в результаті отримую лише роздратування. Всі фото представлені лише в мініатюрах 3х5 см, з назвою та вихідними даними. Жодних важелів аби збільшити зображення на сайті немає. Хіба що самому збільшити масштаб всієї сторінки у Віндоуз , але ж це не вихід. Цікава причина такої міжвидової дискримінації: документи роздивитися більш менш можна (хоча, не завжди), а фото - зась. Чи то так архів-власник пильнує за недопущенням використання фото прийнятного розміру у інтернет-просторі, змі, чи то ...хм, мої версії скінчились. Щоб не бути голослівною, роздивляючись порошину в чужому оці, вирішила подивитись як виглядають онлайн виставки чи то сховища світлин на які можна потрапити зі стартових сторінок архівних порталів перших-ліпших країн, що спали на думку. Вибір пав на Францію, Німеччину, Польщу.
Лише так можна переглянути на сайті фотонадбання, що зберігається у ЦДКФФУ:
А так оформлене фото на сайті Бундесархіву - докладний опис, характеристики, фото захищене "водяним" знаком, розмір прийнятний для сприйняття, але збільшити не можна.Перейти на сторінкуФранцузи дають роздивитися портрет Наполеона на раз! Немає не те що водяних знаків, але й позначки власника десь у куточку. Перейти на сайт
Остання- Польща, мій переможець у змаганні-експромті: при виборі мініатюри спливає вікно зі збільшеним фото і затемненням фоновой/основної сторінки. Знизу читаються подробиці про зображення. Перейти

Ось так, Наполеона, Пілсудського, Аденауера роздивитися зарубіжні архіви дають без проблем, а Чорновола та інших українських діячів йдіть шукайте деінде.





No comments:
Post a Comment