IFLA WLIC 2019 або найбільша тусівка бібліотекарів

24-30 серпня 2019 року проходив черговий міжнародний бібліотечний конгрес, на який здумалось податися волонтером, адже участь у заході можлива лише на платній основі, стипендій небагато і я не відповідала критеріям для претендентів. Отже, волонтерство дає лише реєстрацію і відповідно часткову участь наскільки дозволятиме розклад волонтера, який визначають організатори. Волонтери мали покрити витрати на транспорт та проживання. Підозрюю, що були такі, які отримували спонсорську підтримку від когось, наприклад, від установ, де вони працюють, але це точно була не моя історія. Коли у травні надійшло підтвердження щодо відбору у команду волонтерів, погодилась, сподіваючись на диво, адже Афіни не сусіднє й не найдешевше місто...  І дива сталися. Втім, про дива іншим разом, перейдемо до суті.

До Афін летіла зі Стокгольму і вже над Швецією з'явився такий Пегас... Знак?

Вихід в місто в аеропорту з класним слоганом: Наші Афіни — це ваші Афіни

Величезний концерт-хол Мегарон, який приймав конгрес, який здатен прийняти одночасно до 6 тисяч осіб. Основні сесії проходили у 5 великих залах, а ще були численні робочі кімнати та зони для спілкування.

Зона волонтерів, де відбувалася координація, обідали, чаювали. Десь половина — греки, переважно молодь. Міжнародні волонтери були звідусіль й деякі у ролі волонтерів навіть не вдруге. Більшість очікувано жінки, які є бібліотекарями різних рангів та напрямків.  Або моя напарниця Інті, що прибула аж зі Штатів поволонтерити, бібліотекаркою не була, але прагнула влаштуватись у бібліотеку.

Волонтер команди з контролю бейджів у повній готовності. На щастя, світловідбивні якості жилетки не знадобилися. Жодних екстрених ситуацій, які потребували б такої помітності, не було.

Програма, мапа конгресу та інша інформація у друкованому вигляді була за обсягом як добра монографія і не входила до пакета учасника. Але для любителів такого формату все ж було виготовлено певну кількість книжок з закликом ділитися з іншими та повертати. Аби не загубитись у морі інформації усім був доступний мобільний застосунок, розроблений спеціально для події і який мав усі необхідні функції й навіть більше.

Перша спонтанна робота до початку конгресу — вирізання прапорців, що учасники мають клеїти на бейджики для означення мов, якими розмовляють.

Відкриття заходу звісно ж з народними танцями. Пропустимо урочисті промови й переглянемо Чаміко у виконанні цих хлопців у прекрасних білих спідницях та царухах з помпонами;)

Загалом на Youtube є добірка записів усіх сесій, що транслювалися наживо, а також огляди конгресу загалом. 

Моє місце роботи — банкетний зал. Не життя, а свято! Звісно, там була звичайна програмна робота, а  столики сприяли груповій роботі, саме сесії з таким елементом й призначили для цієї зали.

Один день конгресу у волонтера повністю вільний, можна ходити на бажані сесії програми.

Сесія для делегатів з пострадянських країн дуже багатолюдна, але українців там немає... Невже я єдина українка на заході? Спеціально звернулася на реєстрацію з цим питанням, попросила подивитися список учасників. Й справді, українська бібліотечна спільнота не була представлена на конгресі. 

Список як знайти бібліотеки не без Вікіпедії. Визнання!

Представник Google про велику роботу з оцифрування, втім для учасників цей проєкт залишився доволі втаємниченим та закритим.

На конгресі оголошують бібліотеку року, дуже урочисто і зворушливо, приємно бути свідком такої події. Перемогла гельсінська Helsinki Central Library Oodi, яку вдалося побачити акурат перед конгресом. Хіба не диво?!

    

Волонтери працюють за їжу в буквальному сенсі, якщо не рахувати перепустку на сам конгрес (реєстрація все ж коштує чимало). Організатори забезпечують обідом та кавою/чаєм. Обіди смачні, знайомлять з місцевою кухнею.

Зона постерів працює паралельно програмі, делегати демонструють різноманітні досвіди та ідеї навколо бібліотек. Формат дозволяє швидко познайомитись з різними історіями й познайомитись з учасниками, що їх представляють. За один раз всю інформацію осягнути неможливо, але можна розділи відвідини на всі дні конгресу.

У програмі також величезна виставка комерційних та некомерційних організацій. Технологічні компанії сподіваються знайти нових клієнтів-замовників серед бібліотечних установ.

Наприклад, машина, що чистить книжки та сканер,що сам гортає сторінки

Україна на виставці не була представлена жодним чином, зате сусіди аж два стенди мали

Останній пункт програми вечірка-закриття, яке відбувалося у новенькій Національній бібліотеці, що розміщена в Культурному центрі фонду Ставроса Ніархоса, і переїхала сюди лише у 2018 р. Все вражає, й високі прозорі книгосховища, й туалет у яскравому кольорі.

    

Також яскравим лишився спогад про дискотеку біля величезного басейну, на якій танцюють сотні бібліотекарів з усього світу

 

Трофеї з виставкових стендів та торбинка, яку отримали волонтери за свою роботу разом з сертифікатами.

Зміна клімату, екологічність, цілі сталого розвитку — серед провідних тем заходу. Зокрема, пропонувалося здати бейджик на переробку, хоча певно це найменше зло з усіх можливих, що спричинив конгрес для екології.

Фото, що має сприяти успішному потраплянню на наступний всесвітній бібліотечний конгрес  у Дубліні.