Pessimistique-moi

Ідея та діяльність Канцелярської сотні  викликала від початку великий скепсис: навіть якщо уявити, що колись потрапить до рук «канцеляристів» потрапить необхідне ПЗ, що збере пазл з шредерованого паперу, притягнути до відповіді винних у зафіксованих в них злочинах та «відновити справедливість» – це запредєльна фантастика. Щойно налаштувавшись зайти (гріх не долучитись для і здобути унікальний досвід медитативної з професійним нахилом практики), вона припинила існування чи то передислоковується.

Один з останніх матеріалів у ЗМІ утвердив у думках щодо її роботи. Відчувається, що писав великий патріот, але й  водночас трошки задорнов-петросян:

«...Канцелярській сотні дістався чудовий підвал. Атмосфера затишна та навіть якась екзотична.
Чудовий великий стіл, навкруги сидять жінки, зосереджено копирсаються в маленьких папірчиках, щільно та охайно наклеюють їх на кольорові аркуші паперу.
Сині та червоні – найкращі, рожеві з помаранчевими гірші. Чому? А тому, що так кажуть.
Всі ці знання, інструкції, що висять на стінах та лежать на столах, (наклеювати рівно, в одному напрямку, відстань між клаптиками не менше 2 мм тощо) – все це є уривками, шматочками великого знання про Програму, головний елемент та фінальний етап дива відновлення.
Саме так, з великої літери – і кажуть люди, що є американська програма, розроблена ФБР, яка дозволяє відновити 90 відсотків інформації з аркушів, знищених в шредері. Це добра програма, кажуть дядьки, що сидять на сканері – але і наші хлопці розробили програму, аякже. Вона дозволяє прочитати 70 відсотків - так, не 90, але ж і 70 не мало.
І до того, як передати в ФБР американцям скани, щоб вони запхали їх в свою програму, ми спробуємо самі – на своїй. Так кажуть дядьки за сканерами, і жіночки за столами слухають і вірять. І клеють далі.»