IFLA WLIC 2019 або найбільша тусівка бібліотекарів

24-30 серпня 2019 року проходив черговий міжнародний бібліотечний конгрес, на який здумалось податися волонтером, адже участь у заході можлива лише на платній основі, стипендій небагато і я не відповідала критеріям для претендентів. Отже, волонтерство дає лише реєстрацію і відповідно часткову участь наскільки дозволятиме розклад волонтера, який визначають організатори. Волонтери мали покрити витрати на транспорт та проживання. Підозрюю, що були такі, які отримували спонсорську підтримку від когось, наприклад, від установ, де вони працюють, але це точно була не моя історія. Коли у травні надійшло підтвердження щодо відбору у команду волонтерів, погодилась, сподіваючись на диво, адже Афіни не сусіднє й не найдешевше місто...  І дива сталися. Втім, про дива іншим разом, перейдемо до суті.

До Афін летіла зі Стокгольму і вже над Швецією з'явився такий Пегас... Знак?

Вихід в місто в аеропорту з класним слоганом: Наші Афіни — це ваші Афіни

Софія — ще одна реліквія

Поїхати в іншу країну редагувати Вікіпедію? Оце так вау-пропозиція! Нічого подібного не було ані до, ані після (поки що) не було. А до того ж ще й бонус — відвідини масштабного форуму бібліотекарів (у нас би його назвали всеукраїнський).

Питання яке постійно крутилося в голові цієї триденної поїздки — як сталося що ніколи не було приводів познайомитися ближче. Звісно, одна з причин просто відсутність можливості мандрувати, але загалом про Болгарію, яка справді видається братньою, майже не потрапляє в мою інформаційну бульбашку. Але зараз не про це.

2018 рік в ЄС було оголошено роком культурної спадщини в ЄС, Ґете-інститут проводив з цієї нагоди проєкт з кострубатою назвою Erbstuecke (букв. реліквії), метою якого є поширення знань про спільну культурну спадщину європейців або Discovering Europe in your Cultural Heritage. На його болгарську частину ми і потрапили у Софії 10 листопада, окрім місцевого Ґете-інститут, організаторами заходу також були місцева бібліотечна організація The Global Libraries та звісно ж вікіпедійна спільнота. На одноденний захід приїхали вікіпедисти з Німеччини, Македонії, Греції, Сербії та України. Програма передбачала різні презентації для двох типів учасників — досвідчених вікіпедистів та новачків, місцевих учасників, а також сам марафон з написання статей про болгарську, румунську і загальноєвропейську культурну спадщину. Марафон фінішував з результатом 58 статей мовами учасників.

Fear and Loathing in Berlin

Берлінська стіна. Незбагненний історія, яку все ж можна спробувати, але неодмінно в самому Берліні. І якщо Чекпойнт Чарлі та Галерею Іст Сайд туристу не оминути, то до Меморіального комплекса «Берлінська стіна» треба не полінуватись добратись. Відправляємось на Bernauer Str. 111, якою проходив кордон і відбувалися особливо драматичні події.

Бібліотека Діліжанського коледжу

Діліжанський коледж об'єднаного світу — острівець просто таки кіношної американськості чи то британськості посеред колишнього СРСР, точніше спочатку посеред природи, а потім вже радянської забудови, а ще точніше все разом, адже й саме місто має статус національного парку. Бібліотека там як нова копійка, бо лише два роки як здали будівлю, сучасність та зручність зашкалює. 

На стінах головного корпусу росте сад

Логотип Вікіпедії у людський зріст, навіть в середину залізти можна, 

зануритись в знання з головою

Koninklijke Bibliotheek

Пост про мою першу в житті королівську бібліотеку, що приймала протягом двох днів конференцію. Годинної екскурсії звісно замало, щоб пізнати її роботу достеменно, але для вражень – достатньо. А офіційний сайт не скупий на інформацію англійською.

Бібліотеку було засновано у 1798 році, статус королівської надано у 1806. Перебувала у кількох історичних тепер будівлях, але з 1982 року базується в сучасній архітектурній споруді за адресою  Prins Willem-Alexanderhof 5 2595 BE Den Haag, Nederland

• На початку 2000-х  здійснили таку добудову, щоб збільшити площі. З одного боку читається слово "королівська", з іншого – "бібліотека". Коли дивитися не з боків, а здалека по центру, то виходить цікава абстракція – літери напливають одна на одну.

International Archives Day

9 червня світова архівна спільнота втретє відзначала Міжнародний день архівів. До цієї дати Міжнародна архівна рада запрошувала всі архіви світу та установи, що мають архівні колекції, поділитися одним зображенням та побажаннями профспільноті. Кілька сотень архівів та бібліотек прийняли участь в акції. Зображення документів, що є гордістю колекцій чи просто фото архівного середовища організатори виклали на спеціально створеному до події сайті.
Це справді була чудова можливість розповісти архівним установам про себе світові без особливих зусиль. Країни колишнього СРСР там годі звісно шукати.

На відміну від світлин, побажання здебільшого зводилися до банального "Привіт, вітаємо". Однак були і цікаві меседжи, які захотілось залишити на пам'ять: 

Pessimistique-moi

Ідея та діяльність Канцелярської сотні  викликала від початку великий скепсис: навіть якщо уявити, що колись потрапить до рук «канцеляристів» потрапить необхідне ПЗ, що збере пазл з шредерованого паперу, притягнути до відповіді винних у зафіксованих в них злочинах та «відновити справедливість» – це запредєльна фантастика. Щойно налаштувавшись зайти (гріх не долучитись для і здобути унікальний досвід медитативної з професійним нахилом практики), вона припинила існування чи то передислоковується.